- Молодші працівники (до 40 років): 57% хочуть працювати неповний день. Понад чверть молоді вважає важливим, щоб керівник враховував їхній баланс між роботою та особистим життям.
- Старші працівники (понад 40 років): 49% висловлюють таке бажання, а лише 14% вважають баланс пріоритетом. Водночас в умовах економічної нестабільності зростає потяг до надійності: 43% опитаних віддають перевагу роботі на державу, тоді як лише 40% вважають привабливішою роботу у приватній компанії.
Статистика підтверджує зміну тренду. За даними Нюрнберзького інституту досліджень ринку праці (IAB), у другому кварталі частка працівників, зайнятих неповний робочий день, досягла рекордних 40,1%.Кількість таких працівників зросла до майже 17 мільйонів осіб (на 1,3% порівняно з минулим роком). Кількість тих, хто працює повний день, скоротилася до 25,35 млн.Експерт IAB Енцо Вебер пояснює, що неповна зайнятість, яка була рідкістю у 1990-х, стала звичайним явищем.При цьому самі працівники на неповній зайнятості тепер працюють більше: у середньому 18,62 години на тиждень, що також є рекордом.Зростання пояснюється активним розвитком таких галузей, як догляд за людьми та освіта, де неповний графік є поширеним.Ці тенденції викликають занепокоєння у політикумі. Фрідріх Мерц, який був впливовою фігурою в німецькій опозиції, неодноразово заявляв, що для пожвавлення економіки «в Німеччині потрібно знову почати працювати більше і ефективніше».Він пропонує відмовитися від фіксованого 8-годинного робочого дня та замість цього встановити максимальну кількість робочих годин на тиждень.Ситуацію ускладнює наближення масового виходу на пенсію покоління бебі-бумерів, що створить величезне навантаження на пенсійну систему, охорону здоров’я та призведе до гострої нестачі кваліфікованих кадрів.Зростання популярності неповного робочого дня в цьому контексті сприймається як серйозна проблема для економічного потенціалу країни.
