Що приймають народні депутати:
- встановлення основних принципів, пріоритетів і цілей житлової політики, що відповідатимуть міжнародним критеріям;
- заміна старого Житлового кодексу України;
- обов’язкове затвердження регіональних житлових стратегій, що базуватимуться на Державній стратегії;
- створення умов для розвитку державно-приватного партнерства;
- формування житлового фонду для доступної оренди, а також фонду службового і соціального житла;
- забезпечення доступної іпотеки для активних громадян;
- стимули для інвесторів: законопроєкт передбачає державно-приватне партнерство, пільгові кредити, податкові пільги та створення операторів доступного житла;
- модернізація житлового фонду через встановлення мінімальних стандартів якості, впровадження програм оновлення старих будинків і реалізацію пілотних проєктів з реновації;
- цифровізація житлової сфери шляхом створення єдиної інформаційно-аналітичної системи та електронного реєстру заявок і фондів доступного житла.
Скасування попередніх законів
Крім того, законопроєкт передбачає: заборону на відчуження державного та комунального житлового фонду, а також призупинення приватизації такого житла. У документі міститься важливий розділ: «Визнати таким, що втратив чинність», який стосується Житлового кодексу України, ухваленого у 1983 році, разом з усіма змінами, а також Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 1992 року. «Отже, після остаточного ухвалення цього законопроєкту та скасування закону про приватизацію житла, новий закон вступить в силу після закінчення воєнного стану, і ті, хто не встигнуть приватизувати своє житло, можуть залишитися без нього. Приватизоване житло, яке вже стало приватною власністю, не можна буде відібрати», — пояснює адвокатка Марія Левченко.У цьому законопроєкті не дається чітка відповідь на питання, що буде з українцями, які проживають у неприватизованому житлі. Але зрозуміло, що законопроєкт відкриває можливість підрахувати, скільки в Україні є приватизованого та неприватизованого житла. «Таким чином, буде проведена певна ревізія, щоб визначити, скільки і якого житла існує, а потім його перерозподілити. Але що станеться з людьми, які зараз живуть у такому житлі — у законопроєкті нічого не сказано. Однак у статті 24 чітко вказано, що якщо член родини припиняє трудові відносини — підлягає виселенню», — зазначає адвокатка.
Мешканці неприватизованих кімнат у гуртожитках
Якщо цей законопроєкт буде прийнято, є ймовірність, що багато мешканців гуртожитків, які раніше належали підприємствам, можуть залишитися без даху над головою, вважає рієлторка Світлана Водянник. «Досі є гуртожитки, в яких люди живуть вже 20−30 років. Вони отримали кімнату від підприємства, де працювали, сподіваючись на квартиру. Але підприємство закрилося, нове житло не збудували, а люди все ще проживають у гуртожитках, які за цей час не раз змінювали власників. Людям немає куди йти, і, що найгірше, неможливо приватизувати це житло. Більше того, їх намагаються виселити, щоб перепланувати гуртожиток у житловий будинок і продати готові квартири. Цим людям особливо не позаздриш, адже таких тисячі», — розповідає рієлторка.До остаточного ухвалення цього законопроєкту, у громадян ще зберігається можливість на приватизацію. Тож, поки не пізно, варто не зволікати з цим процесом, радять юристи. У тому, що його ухвалять, практично немає сумнівів. Як зазначила авторка законопроєкту, нардепка Олена Шуляк, законопроєкт № 12377 — це лише перший крок до житлової реформи й «маяк» для отримання траншу у 300 млн євро від ЄС. Своєчасне ухвалення і набуття чинності Закону «Про основні засади житлової політики» — до кінця грудня — дозволить Україні отримати понад 300 млн євро в рамках програми Ukraine Facility. Цей закон є одним з показників для виплати чергового траншу ЄС.
