Як аналізувати урядові заяви для правильних інвестиційних рішень — поради експерта

Як аналізувати урядові заяви для правильних інвестиційних рішень — поради експертаДля успішного інвестування в Україні критично важливо не лише слідкувати за заявами, а й розуміти їхній контекст, мотивацію та реальну спроможність до виконання. Найкращі інвестиційні рішення приймаються на основі комплексного аналізу.Про це повідомив Олесь Вареник, д.ю.н, професор ВНЗ НАУ, президент Клубу Investhub у колонці на Finance.ua.За його словами, кожна заява урядовців може стати сигналом для зміни інвестиційної стратегії, а невміння правильно інтерпретувати офіційні повідомлення може коштувати чималих грошей.Кабінет Міністрів України виступає як головний координатор економічної політики. Заяви Кабміну зазвичай мають найбільш політичний характер і спрямовані на формування загального настрою суспільства та міжнародних партнерів. Прем’єр-міністр та його заступники часто говорять про «стратегічні напрями», «пріоритети розвитку» та «амбітні цілі». Для інвестора важливо розуміти: заяви Кабміну — це здебільшого декларації про наміри, а не конкретні дії.Міністерство фінансів відповідає за бюджетну політику, державний борг та податкові питання. Заяви Мінфіну мають більш технічний характер і часто стосуються конкретних цифр: дефіциту бюджету, планів запозичень, податкових надходжень. Це відомство найчастіше взаємодіє з міжнародними фінансовими організаціями, тому його заяви часто містять сигнали для зовнішніх кредиторів та інвесторів.Національний банк України — це незалежний регулятор, який відповідає за монетарну політику, курс гривні та стабільність фінансової системи. НБУ має репутацію найбільш професійного та передбачуваного з економічних відомств. Заяви НБУ зазвичай максимально виважені та базуються на економічній аналітиці.

• мова і тональність: фрази про «тимчасові труднощі» чи «виклики» часто приховують глибші проблеми, тоді як конкретні цифри та терміни свідчать про серйозність намірів;
• часові рамки: чим точніший дедлайн, тим вища ймовірність виконання. Розмиті формулювання на кшталт «найближчим часом» варто сприймати обережно;
• узгодженість: суперечності між Кабміном, Мінфіном і НБУ сигналізують про ризики.

Кейс 1: Валютна лібералізація 2019−2024

У 2019 році НБУ оголосив про поетапне пом’якшення валютного регулювання. Говорили про поетапну лібералізацію з урахуванням макроекономічної стабільності.Що це означало: НБУ готовий до змін, але буде діяти обережно.Результат для інвесторів: Поступове спрощення валютних операцій, але без різких змін.

Кейс 2: Податкова реформа 2021−2022

Мінфін неодноразово заявляв про «кардинальне спрощення податкової системи». Говорили про революційні зміни в оподаткуванні.Що сталося насправді: часткові зміни без кардинальних реформ.Результат: інвестори, що очікували різких змін, були розчаровані.

Кейс 3: Заяви про приватизацію великих активів

Обіцяли продаж великих державних активів протягом 2020−2021 років. В реальності більшість аукціонів була відкладена або скасована. Ті, хто покладався лише на заяви, втратили час та ресурси.1). Буквальне сприйняття заяв. Найчастіша помилка — сприймати урядові заяви як точні прогнози майбутнього. Насправді це радше декларації про наміри, які можуть змінюватися під впливом обставин.2). Ігнорування політичного контексту. Економічні рішення в Україні завжди мають політичний підтекст. Ігнорування політичної складової може призвести до неправильної інтерпретації економічних сигналів.3). Переоцінка швидкості змін. Українська бюрократична система інертна. Навіть при найкращих намірах впровадження змін займає більше часу, ніж заявляється спочатку.4). Недооцінка ролі зовнішніх факторів. Багато економічних рішень в Україні залежать від позиції міжнародних партнерів. Заяви, що не враховують цей фактор, часто виявляються нереалістичними.Короткострокові стратегії (до 1 року):

• фокус на конкретних заходах з чіткими термінами виконання;
• моніторинг щомісячних статистичних показників для перевірки заяв;
• увага до сезонних факторів при інтерпретації заяв;
• швидка реакція на зміни в регулятивному середовищі.

Середньострокові стратегії (1−3 роки):

• аналіз трендів в урядових заявах протягом кількох кварталів;
• оцінка консистентності економічної політики;
• врахування електорального циклу при плануванні інвестицій;
• диверсифікація ризиків між різними секторами.

Довгострокові стратегії (3+ років):

• інвестиції в сектори з консенсусом щодо довгострокової підтримки;
• фокус на структурних реформах замість тактичних заходів;
• врахування демографічних та технологічних трендів;
• побудова партнерських відносин з місцевими стейкхолдерами.

📢 Знаходьте найвигідніші інвестиційні пропозиції в одному сервісі — на InvestMarket від «Мінфін».