
- 6 об’єктів нерухомого майна в Черкасах;
- 1 об’єкт нерухомості в Київські області;
- самохідне моторне прогулянкове судно;
- частку корпоративних прав в ТОВ «Е.С.П. Технології», що належить дружині екснардепа Людмилі Олійник.
Таким чином Мінюст домігся суттєвого розширення переліку конфіскованих активів. У попередньому рішенні від 4 вересня 2025 року, на яке було подано апеляцію, йшлося про ½ і ¼ об’єктів нерухомого майна в Черкасах, ½ об’єкта нерухомості в Київській області, ½ судна. У конфіскації прав у «Е. С. П. Технології» суд взагалі відмовляв.Постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.Як пише Oboz.ua, Олійник був народним депутатом України VI-VII скликання (2012−2014) від Партії регіонів. Крім того, у 1994−2002 роках він був мером Черкас, а в 1999 році — кандидатом у президенти (член «канівської четвірки», зняв кандидатуру на користь Євгена Марчука). Після Революції Гідності у 2014 році Володимир Олійник виїхав до москви, де займався антиукраїнською пропагандою.Правовою підставою для позову проти нього стало рішення Ради нацбезпеки та оборони від 22 листопада 2024 року про застосування санкцій у вигляді блокування активів на 10 років. За даними Мін’юсту України, СБУ та мінфіну США, Олійник у рф активно зайнявся антиукраїнською політикою, зокрема:
- подав позов до російського суду з вимогою визнати Революцію Гідності «державним переворотом» і став одним із засновників антиукраїнської організації «Комітет порятунку України»;
- виступав у російських пропагандистських програмах, поширюючи антиукраїнські наративи;
- 2021 року за вказівкою ФСБ збирав інформацію про українську критичну інфраструктуру, на яку рф згодом проводила кібератаки;
- у 2022 році прибув на тимчасово окуповану територію Київщини, щоб сприяти встановленню окупаційного режиму.
На цьому тлі його звинуватили у державній зраді, за що судять у Вишгородському районному суді Київської області. Зокрема, згідно з обвинувальним актом, він поширював російську пропаганду серед жителів окупованого села Катюжанка, виправдовував збройну агресію росії, глорифікував російських військових, давав інтерв’ю російським ЗМІ з антиукраїнськими коментарями, ототожнював українську владу з «нацистами», а росію представляв як визволителя від «нацизму».


