Щоб переклад документів мав юридичну силу, його потрібно нотаріально засвідчити. Цю процедуру проводить приватний або державний нотаріус, який підтверджує відповідність перекладеного документа оригіналу.
Про це інформує пресслужба Міністерства юстиції України. Якщо нотаріус знає мови, на які здійснений переклад, він може засвідчити його самостійно. Якщо ж нотаріус не володіє необхідними мовами, переклад виконує сертифікований перекладач, а нотаріус лише підтверджує його підпис. Для цього перекладач повинен надати документи, які посвідчують його особу та кваліфікацію.
Якщо нотаріальне засвідчення виконується одночасно з перекладом документа, діють такі правила:
- переклад і оригінал повинні знаходитись на одній сторінці, розділені вертикальною лінією, причому оригінальний текст має бути зліва, а переклад — справа;
- переклад має охоплювати весь текст і завершуватися підписами;
- під обома текстами ставить свій підпис перекладач (якщо він сам виконував переклад);
- нотаріус додає посвідчувальний напис під оригіналом і перекладом;
- якщо переклад виконано на окремій сторінці, його потрібно прикріпити до основного документа, прошнурувати та скріпити підписом і печаткою нотаріуса.
У Мін’юсті наголошують, що якщо під час нотаріальної процедури одночасно засвідчується підпис перекладача або правильність перекладу, це вважається двома окремими процедурами, кожна з яких отримує свій реєстраційний номер.
Громадяни України, які перебувають за межами країни, можуть скористатися цією послугою, звернувшись до консульських установ України.
Варто зазначити, що афідевіт — це письмова урочиста заява, яка підтверджує або спростовує певні факти, що мають юридичне значення. Зазвичай його використовують за кордоном, коли звичайний документ не може бути легалізований або апостильований.
Це зокрема стосується:
- довідок з Державного реєстру речових прав на нерухомість;
- документів без підписів і печаток, таких як роздруковані електронні довідки;
- підтвердження місця проживання, утримання дитини, родинних зв’язків, джерел фінансування, досвіду роботи, відсутності шлюбу тощо.
