- М’янма — 98% щоденних транзакцій здійснюються готівкою;
- Ефіопія — 95%;
- Гамбія — 95%.
Чому так? Як пояснюють експерти, у цих країнах велика частина населення взагалі не має банківських рахунків, рівень інтернет-покриття залишається низьким, а бізнеси не можуть дозволити собі карткові термінали. Тому фізичні гроші залишаються найпростішим і найдоступнішим способом розрахунку — навіть якщо це обмежує можливість людей накопичувати кошти або користуватися кредитами.Навіть там, де економіка зростає, частка готівкових платежів усе ще висока. Наприклад, у:
- Камбоджі, Лаосі, Непалі — близько 90%;
- Індії — близько 70%, але саме тут державна система UPI (Unified Payments Interface) активно стимулює перехід до цифрових платежів.
На протилежному боці рейтингу — розвинені країни з розвиненими фінтех-системами:
- Норвегія та Південна Корея — близько 10% готівкових операцій, найнижчі показники у світі;
- США — приблизно 16%.
Тут цифрові розрахунки підтримані швидким інтернетом, високим рівнем користування смартфонами та сильним захистом прав споживачів. Бізнеси отримують переваги у вигляді швидких платежів та меншого ризику збройних пограбувань або шахрайства.Є й країни, де використання готівки залишається високим, але не через відсталість технологій:
- Японія — близько 60% готівкових платежів. Це пов’язано зі звичками населення та широкою часткою старшого покоління, особливо у сільських районах;
- Німеччина — близько 51%. Тут важливу роль відіграють питання приватності та недовіра до великих фінансових інституцій;
- Китай — лише 10%, попри середній рівень доходу вище середнього. Країна масово перейшла на мобільні платежі (Alipay, WeChat Pay), фактично «перестрибнувши» етап карткових систем.
